​Віктор Бойко: «В Україні є перспективи! Але тільки разом з Кіровоградщиною!»

17.10.14, 10:00

До виборів лишився, фактично, тиждень. І боротьба, яка точилася поміж кандидатами у народні депутати деінде на Кіровоградщині загострюється вкрай. Гарний приклад - виборчий округ №102 (це Знам’янка і Світловодськ, а ще - Знам’янський, Новгородківський, Олександрівський, Онуфріївський та Світловодський райони). Там, окрім нашого земляка, уродженця Кіровоградщини Віктора Олексійовича Бойка зареєстровано кандидатами у нардепи ще троє (!) Вікторів Бойко.

Віктор Бойко - справжній Віктор Бойко, 1961 року народження, з Кіровоградщини
Віктор Бойко - справжній Віктор Бойко, 1961 року народження, з Кіровоградщини
Думаєте, випадковість?! Ні, так не буває - просто знову брудні технології з боку одного із суперників із великим гаманцем, який викупив - на хвилиночку! - рекламні площі у всій тамтешній пресі і залякав місцевих редакторів-журналістів так, що вони ні за які гроші не хочуть чути про рекламу інших учасників перегонів. Добре, що є Інтернет, і він дає можливість чесної конкуренції кандидатів за увагу читачів. Тому до вашої уваги - інтерв’ю, яке дав Віктор Бойко - справжній Віктор Бойко, 1961 року народження, з Кіровоградщини - місцевим журналістам, і яке дає відповіді на багато актуальних питань.

- Вікторе Олексійовичу, виборча гонка входить у фінальну фазу. Хочеться розпочати розмову з особливостей цьогорічних виборів, зокрема на нашому 102 окрузі, який вже прославився на всю Україну чотирма однойменними кандидатами на прізвище Бойко. Що ви думаєте з цього приводу?

- Нинішні вибори важкі, насамперед у моральному плані, і є черговим випробуванням для України. Але люди на Майдані вимагали повного перезавантаження влади, Президент обіцяв виконати волю народу, тому ми маємо гідно пройти цей шлях. Щодо моїх двійників, то це є брудна політтехнологія від людей, які вбачають у мені небезпеку для себе. Вони підготували цілий арсенал бруду: від двійників до підкупу. Ці чорні технології завезені на Кіровоградщину донецько-київськими кланами, були випробувані на виборах до Київради у 2006 році і тоді спрацювали. Але кияни зробили висновок і у 2012 році не повелися ні на гречку, ні на гроші. Кияни навчилися обирати і бути гідними українцями. Думаю, що кіровоградці теж стали мудріші.

- Схоже, Революція Гідності мало що змінила в українській політиці?

- Політики ведуть себе так, як їм дозволяють себе вести. Сьогодні нікого не цікавлять діла, які будуть колись за словами. А цікавлять діла, які вже реально зроблені раніше. Тому я перед виборцями звітую. Звітую про те, що зробив, будучи депутатом від округу. До речі, всі обіцянки, які давав, виконав.

- А чи можна ефективно працювати у нашій Верховній Раді? Чи здатні змінити країну нові депутати зі старими правилами гри?
- Проблема нинішньої Верховної Ради полягає у пропорційній системі виборів. Ви ж дивіться: зайшло у Верховну Раду п’ять політичних партій – і 450 депутатами керують п’ять партійних лідерів. Депутат стає кнопкодавом. Він без «сучка і задорінкі» виконує те, що йому кажуть згори, а не те, чого чекають його виборці. Є лише один шлях вирішення цієї проблеми – прийняття закону про можливість відкликати народного депутата. І тоді сама по собі втратить актуальність депутатська недоторканість. Я прийняв рішення балотуватися лише після повернення мажоритарної системи. Бо реально представляти і захищати інтереси своїх виборців може тільки мажоритарник. Але лише за умови, якщо він не висунутий політичною силою, а є самовисуванецем.

- Ви проводите багато зустрічей на окрузі. Що сьогодні хвилює людей найбільше?
- Найболючіше питання сьогодні – це війна на Сході. На мою думку, для того щоб її завершити, потрібно знищити джерело фінансування сепаратистів. Ми ж знаємо, що ті люди, які донедавна керували нашою державою, нині проживають у Російській Федерації. І джерело фінансування війни знаходиться нині там. Росіяни ще не бачили такого підйому цін на металобрухт: танки, які купуються в Росії, були списані ще 15 років тому. А купуються як нові по півтора мільйона доларів. Установки «Град», випущені у шістдесяті роки, теж списані. Утилізація одного снаряду від установки «Град» коштує півтори тисячі доларів, і для того, щоб її утилізувати потрібно забрати ці кошти з бюджету Російської Федерації. А коли я спілкувався зі спікером Госдуми Наришкіним у Санкт-Петербурзі в кінці травня, то почув від нього таке: «Ми ще на війну з Україною не витратили не те що карбованця, навіть копійки не витратили». Це наші так звані «біженці» купляють ці снаряди і кидають нам на голову. Засилка сепаратистів, найманців, все це фінансується тими людьми, які донедавна обкрадали український народ, і за наші гроші купили нам білет на війну. Я вважаю, що потрібно якомога швидше доводити цю справу для Гаазького суду і поставити край тим жертвам, які на сьогоднішній день є в АТО.

Крім того, є дуже багато проблем з озброєнням, із забезпеченням нашого війська. Багато українців задають питання куди поділися 17 мільярдів гривень, виділених з державного бюджету за останні п’ять місяців. 24 тисячі наших вояків, це без добровільних батальйонів, воюють нині в зоні АТО. То 24 тисячі на 17 мільярдів можна одягнути і озброїти?! Хочеться у цьому контексті також згадати тих, хто балотується сьогодні у народні депутати і піариться на кожному стовпі і бігбордах. Я свідомо не роблю цього. Краще ці гроші віддати атошникам і внести свою «лєпту» в перемир’я.

Віктор Бойко - справжній Віктор Бойко, 1961 року народження, з Кіровоградщини
Віктор Бойко - справжній Віктор Бойко, 1961 року народження, з Кіровоградщини
- Не менш актуальним для кожної української сім’ї є питання ще однієї війни – газової. Чи є надія на її завершення ?

- Дійсно, газова тема є сьогодні наріжною у суспільстві. Ціни, які пропонує уряд, перевищують фінансові можливості багатьох українців. Певною мірою уряд допускає помилку в тому, що робить ставку на закупівлю природного газу з Росії чи реверсного газу з Європи. Справа в тому, що у нас власного газу видобувається більше 40 млрд. кубів. Але в балансі його показують лише 23 млрд. А все через те, що газ, видобутий з українських родовищ, використовується на промислові цілі. На сьогоднішній день багато олігархічних структур мають ліцензію на видобуток газу, який можна було б пустити на потреби ЖКГ і покрити повністю потреби населення у природному газі, закрити повністю питання постачання газу на ТЕЦ і постачання тепла та гарячої води людям. Для цього потрібно зламати кланово-олігархічну систему. Природні родовища за Конституцією належать українському народу. Тому надра треба використовувати для потреб простих людей і дати можливість власному народу жити достойно в українській державі.

- Ще одне гаряче питання – кредити МВФ? Сьогодні часто лунають думки з приводу недоцільності і навіть небезпеки такого кредитування. Що ви думаєте з цього приводу?

- Річ у тім, що ми вже йдемо до того, що кредити беруться для того, аби гасити відсотки за кредитами і віддавати їх дійсно прийдеться наступним поколінням. Я вважаю, що кредити брати не потрібно. А потрібно створювати умови для залучення інвестицій через зменшення податкового тягаря, зменшення кількості контролюючих органів і знищення корупційної складової, яка сьогодні є в економіці і яка відлякує зарубіжний бізнес. Люди із задоволенням готові працювати на теренах України, створюючи нові робочі місця, будуючи заводи, фабрики, переробні підприємства. Але на сьогоднішній день умови ведення бізнесу в Україні є дуже кабальні. Я знаю таких бізнесменів, які вже хотіли б і покинути Україну, через те що відчувають ярмо на шиї. Їм цей бізнес в Україні, як чемодан без ручки. Працюючи у Верховній Раді, буду пропонувати такий пакет законів, які б створювали сприятливі умови для розвитку інвестиційного клімату в державі, які б унеможливили перевірки у перші два роки тих бізнес-структур, що заходять до нас із-за кордону. Щоби дати можливість інвестиційному бізнесу на перших порах стати на ноги, створювати робочі місця, наповнювати місцеві і державний бюджети.

- Наповнення місцевих бюджетів – теж актуальна тема. Особливо наповнення сільських бюджетів, які сьогодні ледве-ледве зводять кінці з кінцями і не спроможні забезпечити елементарний розвиток села, не говорячи вже про європейський.

- Одним із шляхів вирішення цієї проблеми може стати передача сільським радам нотаріальних функцій. Наповнювати місцеві бюджети можна за рахунок плати за переоформлення земельних ділянок і будівель, орендної плати за паї тощо. Такі кроки не лише допоможуть місцевим громадам, а й ліквідують корупційну складову на державному рівні, коли агенція в Києві оформлює те, що знаходиться за сотні кілометрів у маленькому селі на Кіровоградщині.

- Тема села і сільського господарства для Вас особливо близька. У якому стані знаходиться українська аграрна галузь сьогодні і які її перспективи?

- Не відкрию Америки, що АПК є локомотивом української економіки, тому що 32 відсотки надходжень до державного бюджету України – це надходження від реалізації сільськогосподарської продукції. Одна гривня, вкладена в сільське господарство, дає змогу отримати 17 гривень від суміжних галузей народного господарства. Тому сільське господарство на сьогоднішній день є єдиною галуззю народного господарства, в яку навіть у цій кризовій ситуації в економіці та політиці закордонні інвестори не бояться вкладати гроші. Наших сільгоспвиробників не треба вчити, як сіяти і збирати врожаї. Їм треба допомогти у фінансовому плані: створити умови для отримання дешевих довгострокових кредитів. Аби вони могли закупляти сучасну техніку, добрива, посівний матеріал. Аби вони могли розвиватися. Наведу приклад, чому ми не багаті: Україна експортує майже 30 мільйонів тон зерна, але імпортує півмільйона тон м`яса. На вирощування 1 кілограма м`яса потрібно 3 кілограми зерна. Проста арифметика: при ціні зерна 2000 грн./т і ціні м`яса 30000 грн./т, 30 мільйонів тон зерна коштуватиме 60 мільярдів гривень, а 10 мільйонів тон м`яса з цього зерна – 300 мільярдів гривень. Скільки було б робочих місць, податків і т.д.? Потрібно дотувати та розвивати тваринництво.

Є така міжнародна організація ФАО при ООН (Food and Agriculture Organization – Продовольча та Сільськогосподарська Організація. – Авт.), яка налічує більше 200 країн у світі. І всі члени ФАО без виключення знають, що Україна має потенціал, який дає можливість прогодувати мільярд населення. Весь світ про це знає. Я у ранзі заступника міністра АПК їздив до Риму й був на симпозіумі ФАО, там кожен виступаючий обов`язково згадував Україну як державу з потенціалом, на яку треба звернути увагу. На жаль, у нас у Верховній Раді немає аграрного лобі, ми маємо на сьогоднішній день у парламенті газовиків, нафтовиків, банкірів, металургів, кого завгодно маємо, тільки не аграріїв. А я абсолютно переконаний, якщо ми змінимо пріоритети в економіці, тоді Україна стане багатою.

Віктор Бойко - справжній Віктор Бойко, 1961 року народження, з Кіровоградщини
Віктор Бойко - справжній Віктор Бойко, 1961 року народження, з Кіровоградщини
- Скажіть, а які насправді наші перспективи у Євросоюзі? Чи пустять українських сільгоспвиробників на ринки, чи просто відкупляться від них, аби не плуталися під ногами?

- Є, знаєте, закони бізнесу, це як сполучені ємності, так само й у бізнесі. Зробимо дешевше – вони самі прийдуть у нас купувати. Все. Нічого не потрібно вигадувати. Але є один важливий нюанс. Вони не тільки не пускають нас до себе, вони купують у нас тільки зерно як сировину, чим просто захищають свого власного товаровиробника.

- І що ж робити у такій ситуації?

- Нам потрібно боротися за місце під сонцем. Такі правила гри й у СОТ (Всесвітня організація торгівлі), і в Митному союзі. Скрізь! Ми повинні показувати зуби, відстоювати своїх! На жаль, наші урядовці на це не знаходять часу. Як так можна? В АПК у нас проблеми такого значення, що зрештою вирішують майбутнє країни, а ми на сьогоднішній день борсаємось у дерибанах усяких, у брехні й таке подібне…

- Вікторе Олексійовичу, хотілося, щоб ви якось окреслили місце й перспективи Кіровоградщини в економіці та політиці нинішньої України.

- Найголовніше, що Кіровоградська область – це серце України. Я думаю, що Україна не відбудеться без Кіровоградщини, і головне, що на Кіровоградщині я бачу розвиток переробної промисловості. Якби на Кіровоградщині залишалося все те, що вона заробляє, область себе почувала б не гірше за Київ. От про що потрібно говорити! Не потрібно розказувати, що Кіровоградщина – дотаційна область і таке інше. І реформи потрібно розпочинати не з того, щоб закривати школи, дитячі садки, ФАПи, укрупняти, закривати лікарні. Потрібно забирати в області джерело фінансування всього цього. Щоб та школа, яка на сьогоднішній день є в найбільш забитому селі, дарма що до неї ходять 5 чи 6 дітей, знайшла своє фінансування. На вчителя, на фельдшера, на лікаря та ліки. Я думаю, це не такі великі гроші – за умови, якби ми знали, що це гроші наші, кіровоградські, то ці добрі справи згуртували б нас. Повертаючись до ваших запитань, повторю ще раз: в Україні є перспективи! Але тільки разом з Кіровоградщиною! Все. Щиро ваш, справжній Віктор Бойко, 1961 року народження, з Кіровоградщини.

- Дякуємо.

текст - Людмила Лозова, Юхим Мармер


PlanA - Майбутне варто планувАти

Комментарии

Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!
Напишите ваш комментарий
Комментарий:

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

Яна .Частный зоопарк в селе Озера
Сегодня ездили в зоопарк, он закрыт и неизвестно когда откроют. Я думаю что в этом году туда не стоит ехать, раз…
Alena B.​Серебряное озеро (Скала)
Добрый день !Да,псориаз лечат на озере,некоторые получают небольшое облегчение,у других людей более прогрессивное…
Юра .Голубые озера
Есть ли домики для отдыха на голубых озёрах если можно номер телефона