​Віктор Бойко: «В Україні є перспективи! Але тільки разом з Кіровоградщиною!»

17.10.14, 10:00

До виборів лишився, фактично, тиждень. І боротьба, яка точилася поміж кандидатами у народні депутати деінде на Кіровоградщині загострюється вкрай. Гарний приклад - виборчий округ №102 (це Знам’янка і Світловодськ, а ще - Знам’янський, Новгородківський, Олександрівський, Онуфріївський та Світловодський райони). Там, окрім нашого земляка, уродженця Кіровоградщини Віктора Олексійовича Бойка зареєстровано кандидатами у нардепи ще троє (!) Вікторів Бойко.

Віктор Бойко - справжній Віктор Бойко, 1961 року народження, з Кіровоградщини
Віктор Бойко - справжній Віктор Бойко, 1961 року народження, з Кіровоградщини
Думаєте, випадковість?! Ні, так не буває - просто знову брудні технології з боку одного із суперників із великим гаманцем, який викупив - на хвилиночку! - рекламні площі у всій тамтешній пресі і залякав місцевих редакторів-журналістів так, що вони ні за які гроші не хочуть чути про рекламу інших учасників перегонів. Добре, що є Інтернет, і він дає можливість чесної конкуренції кандидатів за увагу читачів. Тому до вашої уваги - інтерв’ю, яке дав Віктор Бойко - справжній Віктор Бойко, 1961 року народження, з Кіровоградщини - місцевим журналістам, і яке дає відповіді на багато актуальних питань.

- Вікторе Олексійовичу, виборча гонка входить у фінальну фазу. Хочеться розпочати розмову з особливостей цьогорічних виборів, зокрема на нашому 102 окрузі, який вже прославився на всю Україну чотирма однойменними кандидатами на прізвище Бойко. Що ви думаєте з цього приводу?

- Нинішні вибори важкі, насамперед у моральному плані, і є черговим випробуванням для України. Але люди на Майдані вимагали повного перезавантаження влади, Президент обіцяв виконати волю народу, тому ми маємо гідно пройти цей шлях. Щодо моїх двійників, то це є брудна політтехнологія від людей, які вбачають у мені небезпеку для себе. Вони підготували цілий арсенал бруду: від двійників до підкупу. Ці чорні технології завезені на Кіровоградщину донецько-київськими кланами, були випробувані на виборах до Київради у 2006 році і тоді спрацювали. Але кияни зробили висновок і у 2012 році не повелися ні на гречку, ні на гроші. Кияни навчилися обирати і бути гідними українцями. Думаю, що кіровоградці теж стали мудріші.

- Схоже, Революція Гідності мало що змінила в українській політиці?

- Політики ведуть себе так, як їм дозволяють себе вести. Сьогодні нікого не цікавлять діла, які будуть колись за словами. А цікавлять діла, які вже реально зроблені раніше. Тому я перед виборцями звітую. Звітую про те, що зробив, будучи депутатом від округу. До речі, всі обіцянки, які давав, виконав.

- А чи можна ефективно працювати у нашій Верховній Раді? Чи здатні змінити країну нові депутати зі старими правилами гри?
- Проблема нинішньої Верховної Ради полягає у пропорційній системі виборів. Ви ж дивіться: зайшло у Верховну Раду п’ять політичних партій – і 450 депутатами керують п’ять партійних лідерів. Депутат стає кнопкодавом. Він без «сучка і задорінкі» виконує те, що йому кажуть згори, а не те, чого чекають його виборці. Є лише один шлях вирішення цієї проблеми – прийняття закону про можливість відкликати народного депутата. І тоді сама по собі втратить актуальність депутатська недоторканість. Я прийняв рішення балотуватися лише після повернення мажоритарної системи. Бо реально представляти і захищати інтереси своїх виборців може тільки мажоритарник. Але лише за умови, якщо він не висунутий політичною силою, а є самовисуванецем.

- Ви проводите багато зустрічей на окрузі. Що сьогодні хвилює людей найбільше?
- Найболючіше питання сьогодні – це війна на Сході. На мою думку, для того щоб її завершити, потрібно знищити джерело фінансування сепаратистів. Ми ж знаємо, що ті люди, які донедавна керували нашою державою, нині проживають у Російській Федерації. І джерело фінансування війни знаходиться нині там. Росіяни ще не бачили такого підйому цін на металобрухт: танки, які купуються в Росії, були списані ще 15 років тому. А купуються як нові по півтора мільйона доларів. Установки «Град», випущені у шістдесяті роки, теж списані. Утилізація одного снаряду від установки «Град» коштує півтори тисячі доларів, і для того, щоб її утилізувати потрібно забрати ці кошти з бюджету Російської Федерації. А коли я спілкувався зі спікером Госдуми Наришкіним у Санкт-Петербурзі в кінці травня, то почув від нього таке: «Ми ще на війну з Україною не витратили не те що карбованця, навіть копійки не витратили». Це наші так звані «біженці» купляють ці снаряди і кидають нам на голову. Засилка сепаратистів, найманців, все це фінансується тими людьми, які донедавна обкрадали український народ, і за наші гроші купили нам білет на війну. Я вважаю, що потрібно якомога швидше доводити цю справу для Гаазького суду і поставити край тим жертвам, які на сьогоднішній день є в АТО.

Крім того, є дуже багато проблем з озброєнням, із забезпеченням нашого війська. Багато українців задають питання куди поділися 17 мільярдів гривень, виділених з державного бюджету за останні п’ять місяців. 24 тисячі наших вояків, це без добровільних батальйонів, воюють нині в зоні АТО. То 24 тисячі на 17 мільярдів можна одягнути і озброїти?! Хочеться у цьому контексті також згадати тих, хто балотується сьогодні у народні депутати і піариться на кожному стовпі і бігбордах. Я свідомо не роблю цього. Краще ці гроші віддати атошникам і внести свою «лєпту» в перемир’я.

Віктор Бойко - справжній Віктор Бойко, 1961 року народження, з Кіровоградщини
Віктор Бойко - справжній Віктор Бойко, 1961 року народження, з Кіровоградщини
- Не менш актуальним для кожної української сім’ї є питання ще однієї війни – газової. Чи є надія на її завершення ?

- Дійсно, газова тема є сьогодні наріжною у суспільстві. Ціни, які пропонує уряд, перевищують фінансові можливості багатьох українців. Певною мірою уряд допускає помилку в тому, що робить ставку на закупівлю природного газу з Росії чи реверсного газу з Європи. Справа в тому, що у нас власного газу видобувається більше 40 млрд. кубів. Але в балансі його показують лише 23 млрд. А все через те, що газ, видобутий з українських родовищ, використовується на промислові цілі. На сьогоднішній день багато олігархічних структур мають ліцензію на видобуток газу, який можна було б пустити на потреби ЖКГ і покрити повністю потреби населення у природному газі, закрити повністю питання постачання газу на ТЕЦ і постачання тепла та гарячої води людям. Для цього потрібно зламати кланово-олігархічну систему. Природні родовища за Конституцією належать українському народу. Тому надра треба використовувати для потреб простих людей і дати можливість власному народу жити достойно в українській державі.

- Ще одне гаряче питання – кредити МВФ? Сьогодні часто лунають думки з приводу недоцільності і навіть небезпеки такого кредитування. Що ви думаєте з цього приводу?

- Річ у тім, що ми вже йдемо до того, що кредити беруться для того, аби гасити відсотки за кредитами і віддавати їх дійсно прийдеться наступним поколінням. Я вважаю, що кредити брати не потрібно. А потрібно створювати умови для залучення інвестицій через зменшення податкового тягаря, зменшення кількості контролюючих органів і знищення корупційної складової, яка сьогодні є в економіці і яка відлякує зарубіжний бізнес. Люди із задоволенням готові працювати на теренах України, створюючи нові робочі місця, будуючи заводи, фабрики, переробні підприємства. Але на сьогоднішній день умови ведення бізнесу в Україні є дуже кабальні. Я знаю таких бізнесменів, які вже хотіли б і покинути Україну, через те що відчувають ярмо на шиї. Їм цей бізнес в Україні, як чемодан без ручки. Працюючи у Верховній Раді, буду пропонувати такий пакет законів, які б створювали сприятливі умови для розвитку інвестиційного клімату в державі, які б унеможливили перевірки у перші два роки тих бізнес-структур, що заходять до нас із-за кордону. Щоби дати можливість інвестиційному бізнесу на перших порах стати на ноги, створювати робочі місця, наповнювати місцеві і державний бюджети.

- Наповнення місцевих бюджетів – теж актуальна тема. Особливо наповнення сільських бюджетів, які сьогодні ледве-ледве зводять кінці з кінцями і не спроможні забезпечити елементарний розвиток села, не говорячи вже про європейський.

- Одним із шляхів вирішення цієї проблеми може стати передача сільським радам нотаріальних функцій. Наповнювати місцеві бюджети можна за рахунок плати за переоформлення земельних ділянок і будівель, орендної плати за паї тощо. Такі кроки не лише допоможуть місцевим громадам, а й ліквідують корупційну складову на державному рівні, коли агенція в Києві оформлює те, що знаходиться за сотні кілометрів у маленькому селі на Кіровоградщині.

- Тема села і сільського господарства для Вас особливо близька. У якому стані знаходиться українська аграрна галузь сьогодні і які її перспективи?

- Не відкрию Америки, що АПК є локомотивом української економіки, тому що 32 відсотки надходжень до державного бюджету України – це надходження від реалізації сільськогосподарської продукції. Одна гривня, вкладена в сільське господарство, дає змогу отримати 17 гривень від суміжних галузей народного господарства. Тому сільське господарство на сьогоднішній день є єдиною галуззю народного господарства, в яку навіть у цій кризовій ситуації в економіці та політиці закордонні інвестори не бояться вкладати гроші. Наших сільгоспвиробників не треба вчити, як сіяти і збирати врожаї. Їм треба допомогти у фінансовому плані: створити умови для отримання дешевих довгострокових кредитів. Аби вони могли закупляти сучасну техніку, добрива, посівний матеріал. Аби вони могли розвиватися. Наведу приклад, чому ми не багаті: Україна експортує майже 30 мільйонів тон зерна, але імпортує півмільйона тон м`яса. На вирощування 1 кілограма м`яса потрібно 3 кілограми зерна. Проста арифметика: при ціні зерна 2000 грн./т і ціні м`яса 30000 грн./т, 30 мільйонів тон зерна коштуватиме 60 мільярдів гривень, а 10 мільйонів тон м`яса з цього зерна – 300 мільярдів гривень. Скільки було б робочих місць, податків і т.д.? Потрібно дотувати та розвивати тваринництво.

Є така міжнародна організація ФАО при ООН (Food and Agriculture Organization – Продовольча та Сільськогосподарська Організація. – Авт.), яка налічує більше 200 країн у світі. І всі члени ФАО без виключення знають, що Україна має потенціал, який дає можливість прогодувати мільярд населення. Весь світ про це знає. Я у ранзі заступника міністра АПК їздив до Риму й був на симпозіумі ФАО, там кожен виступаючий обов`язково згадував Україну як державу з потенціалом, на яку треба звернути увагу. На жаль, у нас у Верховній Раді немає аграрного лобі, ми маємо на сьогоднішній день у парламенті газовиків, нафтовиків, банкірів, металургів, кого завгодно маємо, тільки не аграріїв. А я абсолютно переконаний, якщо ми змінимо пріоритети в економіці, тоді Україна стане багатою.

Віктор Бойко - справжній Віктор Бойко, 1961 року народження, з Кіровоградщини
Віктор Бойко - справжній Віктор Бойко, 1961 року народження, з Кіровоградщини
- Скажіть, а які насправді наші перспективи у Євросоюзі? Чи пустять українських сільгоспвиробників на ринки, чи просто відкупляться від них, аби не плуталися під ногами?

- Є, знаєте, закони бізнесу, це як сполучені ємності, так само й у бізнесі. Зробимо дешевше – вони самі прийдуть у нас купувати. Все. Нічого не потрібно вигадувати. Але є один важливий нюанс. Вони не тільки не пускають нас до себе, вони купують у нас тільки зерно як сировину, чим просто захищають свого власного товаровиробника.

- І що ж робити у такій ситуації?

- Нам потрібно боротися за місце під сонцем. Такі правила гри й у СОТ (Всесвітня організація торгівлі), і в Митному союзі. Скрізь! Ми повинні показувати зуби, відстоювати своїх! На жаль, наші урядовці на це не знаходять часу. Як так можна? В АПК у нас проблеми такого значення, що зрештою вирішують майбутнє країни, а ми на сьогоднішній день борсаємось у дерибанах усяких, у брехні й таке подібне…

- Вікторе Олексійовичу, хотілося, щоб ви якось окреслили місце й перспективи Кіровоградщини в економіці та політиці нинішньої України.

- Найголовніше, що Кіровоградська область – це серце України. Я думаю, що Україна не відбудеться без Кіровоградщини, і головне, що на Кіровоградщині я бачу розвиток переробної промисловості. Якби на Кіровоградщині залишалося все те, що вона заробляє, область себе почувала б не гірше за Київ. От про що потрібно говорити! Не потрібно розказувати, що Кіровоградщина – дотаційна область і таке інше. І реформи потрібно розпочинати не з того, щоб закривати школи, дитячі садки, ФАПи, укрупняти, закривати лікарні. Потрібно забирати в області джерело фінансування всього цього. Щоб та школа, яка на сьогоднішній день є в найбільш забитому селі, дарма що до неї ходять 5 чи 6 дітей, знайшла своє фінансування. На вчителя, на фельдшера, на лікаря та ліки. Я думаю, це не такі великі гроші – за умови, якби ми знали, що це гроші наші, кіровоградські, то ці добрі справи згуртували б нас. Повертаючись до ваших запитань, повторю ще раз: в Україні є перспективи! Але тільки разом з Кіровоградщиною! Все. Щиро ваш, справжній Віктор Бойко, 1961 року народження, з Кіровоградщини.

- Дякуємо.

текст - Людмила Лозова, Юхим Мармер



Комментарии

Еще нет комментариев к этому материалу. Будьте первым!
Напишите ваш комментарий
Комментарий:

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

Вікторія .Релакс Выходной
Вы правы, Ирина. Информация взята с социальных сетей - вот так народ бестолково размещает "анонсы". Думает, мы телепаты…
Вікторія .Частный зоопарк в селе Озера
Таня, в комментариях люди пишут, что зоопарк закрыт
Olena T.Развлекательный комплекс "Velvet"
Отвратительный сервис и алкоголь.